Я виховувала синів одна. Чоловік поїхав на заробітки за кордон, коли сини ще тільки почали ходити до школи. Ми не потребували грошей, на все вистачало, але Василь сказав, що хоче куnити автомобіль і поїхав, з того часу я його більше не бачила. Спочатку він надсилав гроші, а потім знайшов там собі іншу жінку і забув нас. Хлопці росли розпещеними, бо я їм ні в чому не відмовляла, намагаючись таким чином компенсувати відсутність батька. Тому вони доnомагали мені лише в обмін на матеріальну винагороду. Якось до нас у гості приїхав мій брат Ярослав.
Я приготувала святковий стіл. Діти вийшли до столу, коли все було готове. Потім я помітила, що вдома холодно, і треба натопити грубку. Дров не було, і мені довелося йти на подвір’я та рубати дрова. Повернувшись із дровами до хати, я помітила, що Ярослав дуже здивований. – А чому ти сама все робиш, за наявності двох здорових лобів? Невже вони не можуть тобі доnомогти? – Запитав Ярослав.
– Ледарі, – відповіла я. – Я погощу в тебе місяць, і навчу племінників доnомагати тобі. Наступного дня з самого ранку Ярослав зібрався лагодити паркан. Цією справою зацікавився Микола, і я через вікно побачила, як він підійшов до свого дядька і запитав, що він робить і зголосився доnомогти дядькові. Наступного ранку Микола запропонував Ярославу разом нарубати дров. Орест тільки покрутив пальцем біля скроні і сказав:
– Тобі що робити нічого? Ходімо краще погуляємо. – Ти не розумієш, мамі одній важко, а ми замість того, щоб їй доnомогти, тільки створюємо їй додатковий клопіт. Не хочеш – не доnомагай. Орест пішов бити байдики, а Микола з моїм братом нарубали дров і почали прибирати двір. Зібралося багато сухих гілочок і вони продумали запалити багаття. Я нарізала сала і винесла, щоб засмажити його на баrатті, як ми це колись робили в дитинстві. Ми сиділи в родинному колі і згадували історії з нашого дитинства.
Орест повернувся і побачив, як ми весело проводимо час і приєднався до нас. Наступного дня ми навели порядок у коморі та погребі, а потім Ярослав із моїми синами відремонтували підлогу. Я запитала у брата, як йому через тиждень вдалося те, що не виходило у мене багато років. – Хлопчакам потрібен приклад. Побачивши, що доnомагати нескладно, вони втяглися і відчули, що їм це подобається, – сміючись, відповів Ярослав.