Ксенія виросла у сім’ї, з патріархальними цінностями. Мати вчила її: «Ти станеш дружиною і матір’ю. Повинна вміти і готувати, і шити, і прати… Будь смиренною перед чоловіком. Він голова в сім’ї. А ти йому помічниця у всьому, і повинна будеш у всьому підтримати його і любити , не чекаючи нічого від нього. Ось тільки мати не просвітила доньку на тему — який він «глава сім’ї»… У свої двадцять сім Ксенія вже досить «міцно стояла на ногах» і мала своє житло. Олександр обмежився шкільним курсом, роботу мрії (де він тільки командував і підписував папірці) йому ніхто не пропонував і був бідний як церковна миша. Зате стрункий красень, що вміє пускати пилюку в очі, блискучий у жіночому суспільстві.
Познайомившись із Сашком і від щирого серця полюбивши того, Ксенія відразу ж почала втілювати в життя повчання матері. Дійшло до того, що вона почала дбати про нього ще до того, як побралися. Носила тому на орендовану квартиру подарунки, їжу власного приготування, навіть пропонувала прання та прибирання його житла, але той відмовив. Коли Ксенія заваrітніла, Олександр вчинив по-чоловічому — одружився. Жили вони за завітами матері дружини: Олександр наказував, помикав дружиною як хотів, а та не обурювалася — очі на підлогу, та ще й вибачалася. Прожили так під тридцять років… Якось син почав несподівану розмову. Мовляв, хоче поїхати до Німеччини та там будувати своє майбутнє.
Батько підтримав його, пустившись у міркування про можливості та перспективи. Ксенія жах нулася: — Синку, та куди ти поїдеш. Це ж небезnечно. Поряд не буде ні рідні, ні друзів. Хто ж про тебе подбає? Олександр, який звик до покірності дружини, прикрикнув на дружину: — Заткнися! Тобі хіба дозволяли говорити? Не здумай псувати мого сина. — Але ж він і мій! — Не чекаючи від себе такого, крикнула Ксенія. — Запам’ятай. Ти його лише наро дила. І нам ти взагалі ніхто! А син стояв поруч із батьком і своїм виглядом підтверджував слова Олександра. Ксенія пішла вночі, коли чоловіки спали. Де вона, і як склалася її доля, невідомо… Син до Німеччини не поїхав. Вони з батьком живуть там-таки. Підробляють то там, то там. Вистачає на випивку і їжу, і слава Богу.