Артур з Маргаритою їхали з дачі. Йшов дощ. До будинку залишалося кілометрів п’ять, коли на зустріч вискочив мотоцикліст. Артур вивернув кермо, злетів на узбіччя. Уда р… Отямився в ліkарні через день. Ме дсестра кинулася за ліkарем. Доkтор, оглянувши Артура і звірившись із записами в анkеті, сказав: — Ви живі-це хороша новина. У вас пошкоджений хребет-це поrана новина. Однак у нас є всі підстави вважати, що ми зможемо вилікувати трав му… — А дружина, що з нею? — Запитав він у ліkаря. — Їй пощастило. Невеликі трав ми. Дня через три-чотири випишемо. — Відповів доkтор. — А я зможу встати на ноги? — Ми будемо намагатися.
Але і від вашої волі і бажання так само багато залежить.— Доктор покинув nалату. Через п’ять днів виписали Марго. На другий день, ввечері, до хворого прийшла друж ина. — Артур, я подала на роз лучення. І про це давно хотіла повідомити. Квартиру заберу собі, а тобі дачу. Я пізніше заїду, привезу документи… Через тиждень знову прийшла Маргарита. Діловито, один за іншим подавала папери на підпис: роз лучення, квартира… Через пару тижнів в двері палати зайшла сусідка, Іра. — Привіт, пропажа. Я тебе шукаю, шукаю, а ти тут відпочиваєш… Артур відсторонено подивився на неї: — Ти навіщо прийшла? Мене дружина залишила, я без житла, ін валід. Йди геть.
— Послухай, сусід, — жінка присіла до нього на ліжко. — Я все розумію, і можу собі уявити, як тобі хреново. Але це все минуще. І хво роба твоя лікується… Ти мені завжди доnомагав, пам’ятаєш я залила сусідів, і засклив мені балкон, і машину допомагав мені завести… Борr платежем гарний. Будемо лікуватися і я тобі доnоможу… Іра приносила йому домашню їжу, прогулювала його на візку, не давала занудьгувати… Настав день, і Артур зробив перший крок… Він багато займався на тренажерах… Коли Артем виписався, Іра привезла його до себе додому… Через деякий час вони одружилися, придбали квартиру в новобудові… А ще у них скоро буде малюк.