Якось до нас прийшов погостювати мій дядько, і хоч я чула про його жадібність, але все одно не надавала цьому великого значення, тому що не відчувала це на собі.
Ми добре його прийняли, виділили окрему кімнату. Тільки мій дядько виявився трохи нахабним.
Поки ми з сином гуляли парками, щоб не витрачати зайвого і їли щось подешевше, дядько харчувався виключно дорогою їжею та відвідував найдорожчі ресторани нашого міста.Спочатку я не звертала уваги на те, що наш гість харчується, на хвилиночку, за мій рахунок. Мені було прикро тому, що він не звертав уваги на мій статус матері-одиначки.
На щастя, мої батьки залишили мені, за загальним мірками, небагато, але для нас із сином дуже велику суму грошей, аж 80 тисяч гривень.Наївна я думала, що дядько дасть нам хоч трохи грошей. Він у мене багатенький, недавно купив собі квартиру в центрі столиці.
На всі гроші, що я мала, я жила до приїзду дядька, і планувала пожити ще кілька місяців після, але той змінив усі мої плани.Дядько не ставить мої старання ні в що. Він, напевно, думає, що мені нічого не варті його багаті столи та розваги, але він дуже помиляється.
Я розумію, що мій дядько звик жити на широку ногу і йому незвично економити. Він, напевно, не уявляє, що в житті можуть бути такі труднощі, які як два роки є невід’ємною частиною мого життя.Так як дядько збирається затримуватися у нас ще на місяць, я хочу з ним поговорити і пояснити ситуацію, бо він за цей час усі мої заощадження спустить на їжу.