Я зараз у декретній відпустці. Якщо б у мене була можливість, я б вийшла на роботу, але однорічний син залишиться один. У нас немає родичів, які могли б допомогти мені з дитиною.Живемо ми в квартирі чоловіка, йому так швидше добиратися до роботи. У мене є простора квартира з шикарним ремонтом і технікою. Ми здаємо її, це багато в чому допомагає нам.
До пологів я дуже добре заробляла. Чоловік прекрасно знав, що моя зарплата більше, я не нагадувала цього, щоб не засмучувати його.Я боялася того, що буду залежати від когось. Як тільки народилася дитина, я змінила свої погляди на життя, почала економити.Ми з чоловіком після весілля домовилися, що великі покупки будемо обговорювати разом, адже тепер у нас спільний бюджет.
Раніше все було нормально, але тепер у нас виникає багато суперечок з-за цього.Зпочатку я терпіла, щоб зберігати спокій. В один день наша скарбничка виявилася абсолютно порожньою. У мене не було грошей навіть на хліб. Моє терпіння лопнуло, я висловила йому все:— Ти в декреті сидиш і гроші не заробляєш, тому рахуватися з тобою я не зобов’язаний!
— Ти забув, що у нас спільний бюджет? Я туди теж свій внесок вношу! — відповіла я.Чоловік заявив, що це копійки, якщо порівнювати їх з його заробітком. Домовитися нам не вдалося. Чоловік вважає, що він голова, а я повинна підкорятися йому. Бачте, я бездельничаю цілими днями, а він гроші заробляє. У мене немає вибору, мені доводиться терпіти це все. Я подзвонила своєму начальнику. Він пообіцяв допомогти мені з пошуком віддаленої роботи. Про розлучення я поки що не говорю, але точно знаю, що довго не протягнеться. Залишилося тільки стати самодостатньою особистістю.