«І як раніше в одному будинку уживалося кілька поколінь. Сьогодні таке можна побачити все рідше. Навіть із рідними непросто знаходити мову, а вже з тещею – тим більше», — думав Костя, вкотре перебираючись до батьків. Теща любила приїжджати у гості. Раніше приїжджала на день-другий. Потім почала гостювати довше. І хоч людиною вона була непоганою, але її було багато, дуже багато. Вона не підозрювала, що можна мовчати. Весь той час, що вона не спала, Клавдія Петрівна говорила. Чути її безперервно було стомлено, бо голос у неї був досить високий і говорила вона здебільшого про щось безмірно нудне. Але це ще пів6iди. Бідօю було, коли вона починала повчати. Темою могло бути все, що завгодно, від раціону до інтер’єру квартири, від здоров’я онука, до сімейного бюджету.
Але найбезглуздішим була її свята віра у всякі прикмети і не дай бог їм зробити щось не так. Клавдія Петрівна буквально cтpaждaла через це, втім, мовний потік від цього не зникав. Ні, терпіти її Костя не хотів і, щоразу, коли вона приїжджала, йшов жити до батьків, посилаючись на тicноту. Мама Кості спочатку раділа його приходу. Потім ці відвідування почали її напружувати. Не те щоб син їй був у тягар, але все-таки певна незручність у їхній побут це вносило. Начебто збільшення всього на одну людину, а готувати і прибирати доводиться вдвічі більше. Та й розпорядок дня у них із сином не збігався. Син засиджувався допізна, заважаючи батькам спати.
А вранці їм доводилося ходити навшпиньки, щоб не заважати йому. Цього разу він уже дуже загостився. Мама почала замислюватися про те, що тещі сина не завадило б натякнути, що час і честь знати. Клавдія Петрівна не здогадується, що її візити комусь неприємні. Та й правду сказати, вона й хвилини у гостях не відпочиває. Всі дні безперервно клопочеться по господарству, доглядає малюка. І приїжджає вона не з порожніми руками: привезе купу банок з огірками, кабачковою ікрою та варенням. І хто їх навчатиме розуму, якщо не рідна мати? Та й дружині Кості невтямки, що її мати його соромить, адже він про це не говорить. І їхати Костя до батьків зовсім нема чого, він цілком міг би лягти спати на розкладачку. Отак і живуть…. Бувай…