Ми з чоловіком давно вже замислювалися про купівлю дачі, тим більше, у нас дитина нapօдилася. Хочеться влітку приїжджати на природу, смажити шашлики, дихати свіжим повітрям, гуляти лісом, ходити до річки. Давно мріяли про такий сімейний та тихий відпочинок. Батьки чоловіка мають дачу. Поїхали ми якось на один місяць літа, але я не витримала. Люди вони, звичайно, добрі, але у свекрухи свої правила життя. Без її відома нічого в будинку робити не можна, вона всіма командує і всі слухаються. Такий підхід до життя та й до відпочинку мене не влаштовував. Ось я і придумала, що терміново треба повернутися місто, дитині робити щеплення. Там уже й розмовляли з чоловіком, що треба ґрунтовно замислитися над власною дачею.
Знайшли кілька відповідних варіантів та поїхали оглядати. Але перший варіант був на стільки ідеальним, що більше нікуди ми не поїхали. Хазяйка будинку була бабуся, вона зібралася переїхати до своїх дітей до міста. Терміново продавала свій будинок. Будиночок у неї просторий, чистенький, ділянка велика. Все як нам треба було. Ми тут же його купили та заселилися. Тільки довелося зробити кілька змін. Стільки картоплі та моркви нам не треба було, ми ці грядки прибрали. Натомість поставили басейн, пісочницю для дитини, шведську стінку, мангал, літню кухню. Так пройшло все наше літо, це була просто найкраща відпустка у нашому спільному житті.
І дитина раділа, на свіжому повітрі так швидко підріс, зміцнів. Тільки ближче до осені до нас повернулася та сама господиня будинку. Вона слізно попросила повернути їй будинок. Говорить, що зібрала всю суму, за яку продавала. Не змогла вона в місті вжитися, ні в сина, ні в доньки. Тягне її назад на свої землі, додому. Тільки ոроблема в тому, що ціни за літо на будинки підскочили, та й ми в цей будинок капітально вклалися, щоб багато чого змінити і додати. Бабуся оселилася у своєї сестри, у тому ж селі. Дивитися на неї дуже աкода, але з іншого боку повернути будинок ми не можемо. Тепер думаємо, що ж із нею робити.