Неля була маленькою дівчинкою, коли мати nомерла. Батько одружився вдруге, залишив двокімнатну квартиру своїй мамі та доньці, а сам із дружиною та її дітьми переїхав до села, до заміського будинку. Нелі часто їхала до батька в село. Мачуха, Маргарита, була доброю та гостинною жінкою. І з її дітьми Неля порозумілася. Минули роки. Неля все рідше була в селі, а доньки Маргарити рано вийшли заміж і переїхали. З компанії дітей залишився лише сусідський хлопчик Славко, котрий був зако ханий у Нелю. Ближче до іспитів Неля стала часто приїжджати до села, вони разом із Славою займалися. Слава був не найкрасивішим хлопчиком, трохи повненький, незграбний, не мужній.
Одного разу після їхніх занять Славик раптом підійшов до Нелі та поцілував її. Їй було так смішно, адже він зробив це не дуже добре. А у Нелі на той час був уже хлопець, Мишко, який був гарячим і добре цілувався. Неля зібралася і строгим тоном промовила: — Ти з глузду з’їхав? Викинь ці дурниці з твоєї голови! Слава почервонів і пішов. А Неля стала рідше приїжджати до села, та й часу не вистачало. Вона закінчила школу, вступила, ще й кохання Миші закрутило їй голову. В’ячеслав пішов до ар мії. У бабусі загострилися проблеми із здо ров’ям. Але і Неля останнім часом відчувала, що її кохання з Мишком дало свої плоди. Бабусі розповісти вона не могла, а Мишко кинув її одразу ж, коли про це дізнався. Вирішила Неля звернутися за порадою до Маргарити. Вона поїхала до села.
На зупинці її зустрів В’ячеслав. Виявляється, він повернувся із ар мії. Він пострункішав, схуд, широкоплечим красенем став. Він відвіз Нелю додому, і вона дізналася, що Маргарита теж нездорова. Виходить, розповісти їй вона також не могла. Неля сиділа в саду під деревом і nлакала. А тим часом В’ячеслав працював у сусідньому городі. — На, — приніс він Нелі води, — чого ревеш? — Наречений покинув, — сказала вона, подивившись прямо в його очі. — Зрозуміло, — він сів поруч, — а вийди за мене заміж. Ти ж знаєш, я давно тебе ко хаю. Неля нічого не відповіла. Зайшла додому.
Вранці, коли вони сиділи за сніданком, В’ячеслав приєднався до них і повідомив батька та мачуху Нелі, що зробив їй пропозицію і чекає на відповідь. — А я згодна, — сказала Неля. Батьки були щасливі, запросили батьків В’ячеслава та обговорювали весілля. Неля відвела Славу набік та розповіла, що ваrітна. — Знаю, Нелько. — Звідки? – здивувалася дівчина. — на погляд зрозумів. У нас ме дсестра в армії заваrітніла від комбата, з такими ж очима ходила. Неля знову глянула на нього. — Не дивись так. Але знай, я люблю тебе. Дитина не моя, але й нашого родимо. Тільки нікому не кажи.