Кожен раз, коли мені говорили друзі, що онук — це інша любов, я не вірив, думав, що ніколи ніхто не може стати рідніше власної дитини, але як тільки у мене з’явився онук, я відчув, що люблю його сильніше своєї дитини. Це дуже сильне почуття, яке не зрівняється ні з одним з почуттів, і мені здається, що коли по молодості у тебе не буває часу на свою дитину, ти відмахуєшся від них, то з часом у тебе змінюються погляди. У мене є улюблений онук, який задає дуже багато питань, а мені не важко відповідати, адже часом сам починаєш замислюватися, шукаєш шляхи виходу з ситуації.
Діти вчать знову шукати відповіді на питання, підніматися і знову падати. Мені дуже цікаво гуляти з онуком, і ось вчора ми з ним були в пісочниці, він запитав у мене: — Діда, а бабуся kупить нам солодощі або морозиво? — Звичайно kупить, тільки ми повинні слухатися бабусю і робити те, що вона скаже, — відповів я. — А хіба не ми чоловіки в цьому будинку, ми повинні наказати — і бабуся повинна відразу піти в магазин і kупити. (An/V)Я почав пояснювати онукові, що так не можна, що жінок потрібно жаліти, потрібно поважати, і робити так, як хочуть вони.
Онук здивовано подивився на мене: до цього часу підійшла бабуся і стала питати, про що ми говорили. Онук почав говорити, що дідусь сказав, мовляв, вона не kупить нам солодощі, а дружина моя подивилася так грайливо і сказала: — Ось, якщо будете мене слухатися, все kуплю, а якщо ні, то залишу вас без солодкого. Ми подивилися один на одного і онук видав таке: — Ні бабуся, я буду тебе слухатися, адже жінок потрібно любити, цінувати і поважати. Бабуся від цих слів розтанула і обіцяла kупити морозиво.