Ігор і продукти купує, і їжу готує, і будинок в чистоті і порядку містить. І діти, два сини дев’яти і шести років на ньому. А у вільний від домашніх турбот час пише статті для інтернет-сайтів. Отримує за свою працю копійки, але хоч щось. Анна ж по дому нічого не робить, навіть посуд після їжі за собою не прибирає. Такий порядок у них в сім’ї встановився п’ять років тому, коли Ігоря звільнили з роботи по скороченню штату, А Анна сиділа в декреті з молодшеньким. Після двох місяців безуспішних пошуків роботи, Ігор з Анною помінялися місцями. Ігор сидів вдома, в декреті, а Анна вийшла на роботу. Причому вийшла з радістю. Майже два декрети поспіль-це все-таки, як не крути, важка справа.
Тоді багато хто попереджав їх, що до добра це не доведе. Але у Фокіних, на той момент, іншого виходу не було. А потім якось звикли, чи що. Але ось з недавніх пір, увійшовший в звичку уклад, став дратувати Анну. — Ти сидиш у мене на шиї! — каже вона чоловікові. — Я пашу як проклята (це дійсно так, посада Анни має на увазі ненормований робочий день, аврали, нервування), а ти роботу шукати не хочеш (в принципі теж вірно, діти вже підросли, Ігорю можна вже і виходом на роботу спантеличитися)!
Щоб сидіти вдома, готувати і забиратися багато розуму не треба! — Ваш син зовсім совість втратив! — заявила вона свекрухи. — Який він мужик, якщо заробити нічого не може!.. Цікаве кіно виходить — коли чоловік добувач, а дружина домогосподарка, то це нормально. А коли дружина добувач, а чоловік домогосподар, — то він безсовісний. А як же гендерна рівноправність? Або вже чоловікам пора почати боротися за свої права?