Я з Андрієм, моїм другим чоловіком, познайомилася при безглуздих обставинах. У той день, я переходила дорогу, на пішоході у мене зламалося колесо на колясці. Паніка охопила мене, я не знала, що мені робити. Тут чоловік підхопив мою коляску і поніс її до тротуару. Це був Андрій, він працював в шиномонтажі поруч. Я пішла з ним, він мені припаяв колесо. В подяку я дала свій номер телефону. Увечері він мені подзвонив. Так почався наш роман. Через три місяці я зібрала речі і переїхала жити до Андрія. Батьки були проти; останній раз, коли я так пішла з їхнього будинку, це закінчилося ваrітністю і пропажею біологічного батька дитини.
На подив батьків, у нас з Андрієм все вийшло. Оля називала Андрія татом. Ми навіть захотіли наро дити другу дитину, але на жаль-у нас нічого не виходило. Тільки через 12 років на світ з’явилася Юля. Чесно, я думала, що Андрій буде більше прив’язаний до своєї рідної дочки. Але Оля була ближче, він їздив навіть з нею на риболовлю, ходив в походи. Пізніше Андрій вирішив взяти в іnотеку квартиру – для дівчаток-він так говорив. Дуже швидко і легко розплатився, якраз до весілля Олечки. Олі виповнилося 25, вона тоді закінчувала університет. Вступила туди, до речі, сама, без чиєїсь доnомоги.
Дочка збиралася заміж і думала, що буде жити з чоловіком в тій самій новій квартирі. Але виявилося, що квартира записана на Юлю. Олю це образило. Андрій же сказав, що квартира поки буде здаватися, а ці гроші будуть відкладатися на навчання Юлі. “Навіщо зараз квартира тринадцятирічній дівчинці” – але він мене все одно не чув. Говорив лише: “спочатку рідній допоможу, потім і Олі”. Ну тут все і встало на свої місця. Оля ж, досі нічого не знає, і не розуміє, чому батько так з нею вчинив. Андрій каже, що може тільки перший внесок на іnотеку дати, більше нічим доnомогти не може. Він вже не працює так багато, як раніше…