Я думаю, що все повинно бути в міру і кордон ніхто не повинен переходити. Одного разу зі мною трапилася одна історія, яка дра тує мене досі. Я вийшла заміж за Ігоря 7 років тому, і у нас вже двоє дітей. Старшому синові 5 років, а молодшій доньці 3 роки. Ми живемо в нашій квартирі, збирали не неї довго, і в підсумку змогли купити свою. Допомогли в цьому і мої батьки, і батьки чоловіка. Не скажу, що вклали багато грошей, але хто, чим міг, допоміг – і за це ми їм вдячні. Ми жили з чоловіком дуже дружно і розбіжностей між нами було настільки мало, що можна назвати нас ідеальною сім’єю.
Але через батьків чоловіка у нас виникли kонфлікти, які мене виводять з себе. Ми 2 роки тому купили машину. Так вийшло, що я на роботу на транспорті швидше доїжджаю, ніж на машині, тому тільки чоловік використовує нашу «ластівку», і то дуже рідко. Батьки чоловіка в цій справі досягли успіху і водять нашу машину в 5 разів частіше, ніж ми. Мені це не подобається, але так як вони допомогли з квартирою, а ще завжди з дітьми допомагають, купують подарунки і всяке, то лише тому ми не можемо відмовити їм, коли просять.
– Ігоре, скільки можна? Вони їздять на нашій машині більше нас, і машина вже зовсім не нова. Може, перестанеш кожні два дні віддавати її. Скажи, що і тобі потрібна – спокійно сказала я чоловікові. Він порахував мене жаднюгою і сказав, що це неправильно буде з нашого боку. Поступово і його це починало дра тувати, і в один день, коли свекор попросив машину, то я втрутилася в розмову і сказала все, що думала. Вони обра зилися, і чоловік теж, так як повела я себе некультурно, але і мене можна зрозуміти. Мені здається, що скоро вони зрозуміють свою nомилку-і цей лід між нами нарешті розтане.