Сергій із Ганною одружені вже кілька років. Живуть у двокімнатній квартирі чоловіка, придбану ним до одруження. Народили двох дітей погодки. Коли Ганні виплатили материнський капітал за другу дитину, вирішили купити квартиру свекрусі. При цьому всі продовжують жити там де і жили: свекруха у своїй квартирі, подружжя з дітьми – у квартирі Сергія. Лише адреси прописки змінили. Свекруха прописалася на дачі, а у свекрухи прописалися Аня з дітьми. Власниками новопридбаної квартири оформили Сергія, Ганну та їхніх двох дітей. Кожному належить чверть квартири. Через деякий час Сергій завів собі kоханку і вирішив, що одружиться з нею.
Незабаром він заявив Ганні: – Забирай свої речі та звільняй приміщення. – А як бути з дітьми? – Діти залишаться зі мною. А ти ні. Я покохав іншу і одружуся з нею. – Але ж діти наші! – Вони нічого не зрозуміють. Малі ще. – І куди, по-твоєму, я маю переїхати? – Ну, у тебе ж є власна нерухомість. Можеш переїхати на якийсь час туди. – Що означає “на час”? Ти й звідти збираєшся мене виставити? У Ганни голова пішла кругом від навалилася плутанини. Продати квартиру без згоди дітей вони не можуть. Діти згоди дати не можуть, тому що у трьох та чотирирічних малюків такого права немає.
Сергій є власником частки у квартирі свекрухи. Отже, має право і туди заявитись разом зі своєю новою дружиною. Якщо ж і діти залишаться з ним, тоді Ганна житиме у своїй квартирі “на пташиних правах”. А ймовірність того, що суд віддасть дітей батькові велика, оскільки зарплати Сергія та Ганни непорівнянні. Ганна відмовилася покидати квартиру, де живуть її діти, перебралася до їхньої кімнати. Розстелила на підлозі матрац і спала на ньому. Вирішила дочекатися суду та докласти всіх сил, щоб дітей залишили з нею. Тим більше що свекруха обіцяла їй свою підтримку.