Зібрала якось Валерія Ігорівна всі непотрібні речі в будинку і склала в мішок. Жінка вона була вже стара, жила одна, дітей давно виростила. Вони роз’їхалися по різних містах. Але вдома зберігся одяг дітей, який просто займав в будинку місце. Жінка вирішила, що віднесе на наступний день все це в церкву, щоб потім роздали бідним і нужденним. Час був пізній, закінчивши справи, жінка пішла спати. В той день їй приснився сон. У цьому сні її душа відокремилася від тіла, вона дивилася на світ звисока. Все було таким світлим, не було тривог і печалей. Раптом перед нею виникла фігура маленької дівчинки.
Дівчинка була напрочуд гарна собою. Вона каже: -Бабуся, ти така добра, така добра. Молодець, що зібралася речі нужденним дати. Тільки мішок, в який ти все склала, брудний. Будь ласка, попери його. Прокинулася жінка під сильним враженням після сну. Щось їй підказало, що треба дитину зі сну послухати. Жінка випрала мішок і повісила сушитися. В той день у будинку поверхом вище було веселе торжество. Народилася довгоочікувана донька. Гостей зібралося сила-силенна. Батьки дівчинки були забобонні, попросили не робити компліментів малятку, щоб не наврочити. Жартома тітка почала говорити: -Якая у вас малеча потворна! Кому потрібна така дитина?
Я б таку ні за що не стала виховувати! Інші гості підтримали ідею, стали говорити всякі гидоти. Всі посміялися і пішли до столу. Тільки п’ятирічний Сашко сприйняв слова серйозно і вирішив, що така дитина їм не потрібна. Коли дорослі пішли, він узяв дитя та викинув з балкона, як це робив зі своїми іграшками. Сталося б непоправне, але дитині казково пощастило.
Дівчинка вnала прямо в мішечок, який повісила старенька. На щастя, прищіпки витримали вагу немовляти, і вона залишилася там висіти. Валерія Ігорівна почула дитячий плач і вийшла на балкон. Дуже здивувалася, коли виявила в мішку дитину. Батьки потім слізно її дякували. Ось це випадковість чи божий промисел? Хіба можуть так співпасти події?