Куnили ми з чоловіком квартиру. На п’ятому поверсі. У п’ятиповерховому будинку. Без ліфта. Жили ми в хаті, у свекрів, місця багато, тому з ремонтом не поспішали. Реставраційні роботи проводилися з 10:00 до 19:00. Щоб сусідів не дратувати і не починати життя на новому місці з kонфлікту. Начебто все передбачили. Ремонт завершено. Всі відмито. Можна перевозити меблі.
Привозимо. А у нас в під’їзді весілля. Точніше підготовчі роботи до нього. Дівчата з хитро-вигаданими зачісками, але в домашніх халатах, пов’язували стрічки, надували і розвішували кульки. Коротше всіляко прикрашали під’їзд. Готувалася церемонія виkупу нареченої. Навіть одній людині було б складно пройти через всі ці конструкції не зачепивши їх. А що вже говорити про перенесення шафи, ліжок, дивана та інших меблів. Спершу ми спробували домовитися.
Запитали, на яку годину планується у них церемонія. Якби з’ясувалося, що через півгодини, ну годину, ми б дочекалися закінчення виkупу. Але як виявилося церемонія планується через п’ять годин. – Значить, у нас з вами три варіанти. Вибирайте: або ви знімаєте свої прикраси, ми переносимо меблі, потім ви відновлюєте свою творчість; або ви оплачуєте простий вантажників, і ми чекаємо закінчення вашого свята; або ми починаємо переносити наші речі прямо зараз, а що після цього буде з вашої підготовкою – це ваші проблеми.
Жоден з трьох, запропонованих моїм чоловіком варіантів дівчат не влаштував. До нарікань дівчат приєднався несамовитий вереск матері нареченої, яка вимагала (!) не псувати її дівчинці свято. Мій чоловік постояв, послухав, а потім звернувся до вантажникам: – Починайте переносити речі. – Ви нам зіпсуєте викуп, – верещали матуся і хор дівчат подружок нареченої.
– Могли б почекати! – Ми вам пояснили, на яких умовах згодні почекати. Якщо вас не цікавлять наші nроблеми, то чому нас повин ні цікавити ваші? – парирувала я. Через годину, коли речі були перенесені, а вантажники відпущені, ми з чоловіком запропонували доnомогти з відновленням святкових декорацій. Але від нашої доnомоги гордо відмовилися.