Я запросила найближчих рідних на день наро дження. Те, що вони зажадали від мене, зм усило скасувати свято.

Минулого тижня був день мого наро дження. Чи не маленька, вже тридцять один за плечима. Ми з чоловіком вирішили не відзначати у ресторані, бо не ювілей, а влаштувати свято у вузькому сімейному колі.Зайвий привід посидіти у теплій сімейній обстановці. І так ми весь день пропадаємо на роботі та рідко спілкуємося з рідними та близькими. Вирішили запросити рідних до себе додому.Гостей не багато, моя мати з вітчимом, батьки Олега та мій брат із дружиною та дітьми. Багато готувати не входило в наші плани, пару салатиків, курочку з картоплею, напої, закуски.Але скоро бажання щось відзначати або взагалі когось запрошувати відпало.За кілька днів до мого дня наро дження перший подзвонив брат і сказав, що вони з дітьми не всяке їдять.

Щоб я мала на увазі і kупила дитяче харчування, конкретні бре нди, дитячі соки та іграшки. А дружина його на дієті, фруктів більше і продиктував цілий список. Вони ж стільки з собою не тягатимуть. Діти малі, вони тільки одяг візьмуть.Потім зателефонувала свекруха і нагадала, що свекор дуже рибу любить, соління та щоб спиртне було дороrе. А їй приготувати щось гаряче, її улюблену солянку.А дзвінок моєї матері забив останній цвях. Виявилося, що дядько Коля, мій вітчим, риби взагалі не любить, він м’ясо любить — і баrато. А точніше, щоб я замаринувала свинячу ніжку і картоплі побільше. А у матері алерrія і вона не любить nокупні тортики, бажано, щоб я спекла мій фірмовий тортик із полуничкою.Подивившись на список, який продиктували наші близькі, у нас із чоловіком бажання щось робити чи гостей запрошувати відпало.

Таке враження, що вони приходили нагромадити свій жировий запас, а не на мій день наро дження. Це було моє свято і не зобов’язана була проводити два дні біля плити, щоб догодити комусь.У результаті я зателефонувала всім і скасувала запрошення, пояснивши, що плани змінилися. Адже тридцять один – це не ювілей, а звичайна дата. І не обов’язково відзначати. Може й хто обр азився, але я не буду за рахунок своїх не рвів догоджати комусь. І не треба забувати, що ви в гості запрошені, а не сидите в ресторані і власним коштом офі ціанту робите замовлення.Увечері, після роботи, з чоловіком зустрілися в ресторані, повечеряли, пішли у кіно і без зайвої метушні, задоволені повернулися додому.

Leave a Comment