Одного разу я завітала до своєї подруги Марії, і ми вирішили разом піти на ринок, щоб купити продуктів на тиждень. Того дня я помітила, що вона бере вдвічі менше їжі, ніж зазвичай. Мене це здивувало, і я запитала, чому так. Тоді Марія зізналася, що чоловік залишив її, але вона відчуває себе по-справжньому щасливою.
Вона розповіла, що її чоловік постійно скаржився: на її кулінарні здібності, недостатньо гарячий чай, гучну музику в її навушниках та навіть на те, як вона проводить вільний час. Спочатку Марія була пригнічена, думала, що не зможе впоратися сама.
Однак після його остаточного відходу подруга відчула полегшення. Вона тепер могла дозволити собі залишатися довше в ліжку у вихідний, не поспішаючи готувати каву комусь, і насолоджувалася сніданком без звичних докорів. Звісно, були моменти, коли їй доводилося вчитися справлятися з новими труднощами – вона дивилася навчальні відео, освоювала нові навички й вирішувала проблеми сама.
Марія почала купувати менше продуктів, адже тепер готувала лише для себе. Вона могла піти до театру чи подивитися фільм із друзями, не переживаючи про незадоволення з боку чоловіка.
Я дивилася на Марію й бачила перед собою щасливу та спокійну жінку, яку давно не бачила такою радісною. Її історія стала для мене ще одним підтвердженням того, що іноді жінкам краще без чоловіків, особливо якщо ті сприймають своїх дружин як безкоштовний персонал. Марія довела, що іноді свобода приносить набагато більше щастя, ніж життя поруч із тим, хто не цінує.