Оксана готувала вареники для чоловіка, Михайло сам попросив цього вранці. В будинок несподівано забігла сусідка. — Для кого готуєш? — єхидно запитала Марія. — Для чоловіка, для кого ще? — Він гуляє, а ти готуєш йому. Добре влаштувався! — усміхнулася сусідка. — Що за нісенітницю несеш, Маріє? Говори все, як є! — Заходжу я в магазин, потрібно було хліба куnити, а nродавщиці там немає. Чую її голос з підсобки і чоловічий голос теж був, точно Мішин! Оксана присіла на стілець… — Може, це не він був? З чого ти взяла? — Кашель його почула. Він же смішно кашляє. Точно Михайло, — узявши цукерку зі столу, заявила Марія. Чоловік і справді смішно кашляв як дідок.
— Не віриш, підемо переконаємося, вони напевно там разом ще. Оксана довіряла чоловікові, але подруга говорила дуже переконливо. Вона зняла фартух. — Оксано, візьми качалку, вона нам стане в нагоді. Нарешті, вони дійшли до магазину. Марія смикнула ручку. — Здогадалися закритися. Ну, нічого, ми почекаємо. Ти, Оксана, йди до задніх дверей, а я тут сховаюся. Як твій вийде, я покличу. Зрозуміла? — зловтішно сказала Марія. Оксана сіла на ящик і стежила за всім цим. В голові вже вибудовувалася картина, як вона виганяє чоловіка з квартири. Але ж він говорив, що любить тільки її і дітей… Через десять хвилин двері відчинилися, і голубки вийшли.
Оксана почала голосно сміятися, коли побачила, що з підсобки виходить Катерина, а слідом за нею Микола — чоловік Марії. Всі знали, що Марія чоловіку дихати спокійно не дає, а тут таке. Вона почала бити качалкою чоловіка і nродавщицю. Взяла його за комір і повела додому. Дорогою Оксана зустріла Михайла і вони разом пішли додому. Вона обіймала його і цілувала. — Ти чого така ніжна сьогодні? — запитав Михайло, ні про що не здогадуючись. — Люблю тебе дуже, ти у мене такий хороший! Я вареників тобі приготувала. — І я тебе люблю, люба. Оксана була спокійна і щаслива за свою сім’ю. Вона попросила Марію повернути качалку, якою вона била свого чоловіка. Подружки посміялися і забули про цю історію геть.