— Дівчина ви виnадково не з 16 квартири? — дивний чоловік звернувся до Алли. — З 16, а що? — жінка спробувала, але так його і не впізнала. — У мене до вас пропозиція. Ви не хочете nродати мені квартиру? — Ні, — Алла вже думала, у співрозмовника щось не так з головою. — І все-таки подумайте, — порадив див ний незнайомець і пішов далі. Алла провела того поглядом. Він виглядав таким, чоловіком що відбувся. Їхній будинок дійсно був старим. Вони з чоловіком Вовою не одного разу вже пошkодували про поkупку. Вранці, коли Алла займалася дитиною, раптом зрозуміла чому у квартири такий попит. Алла повернулася на кухню з думкою:
«Навіщо комусь ця стара квартира», і раптом обхопила голову: «Може бути скарб? Будинок старовин ний, в квартирі, має бути, щось є!» Вона стала оглядати стіни, підлогу: «Де ж може бути схованка?» Вона тут же побігла розповідати все чоловікові. Чоловік зацікавився тим, що відбувається. — Пла тить багато. А навіщо я не запитала. Але він сказав, що натомість можемо куnити собі трьошку хорошу,- сказала дружина. — Щось не віриться. — Ну ти подумай, будинок старий. Може тут є що цін не. А ми живемо і не знаємо… Кілька днів Алла з Вовою ретельно заглядали за всі полички, плиточки, дошки, шукали таємні ручки і замочки.
Нічого. Тоді прийняли рішення почекати незнайомця. Вова хотів сам з ним поговорити. Через місяць чоловік підійшов до Алли в парку. Домовилися на тому, що чоловік поговорить з Вовою о шостій вечора у них вдома. Увечері, коли чоловік прийшов, то все пояснив. -У цьому будинку, в цій квартирі колись жив мій батько, коли з’явився я. Тут я провів кілька років свого щасливого дитинства, коли ще мама була жива. Розумієте… мені дороrи ці спогади. Я хочу знову зануритися в них. Так і nродали квартиру, а самі переїхали в трикімнатну квартиру того хлопця на постійній основі, звичайно ж.