Моя свекруха – пенсіонерка, яка заради роботи переїхала до міста. А свекор живе у селі, де він днями поливає город і дбає про ферму.Свекор живе не в місті, тому що він пішов на пенсію раніше за дружину і повернувся в рідні краї. Та не хотіла залишити посаду головного бухгалтера, тому на заслужений відпочинок вона йшла з явною істерикою на обличчі. Все ж таки свекруха пропрацювала на цій посаді 63 роки і ще не хотіла так йти на пенсію. Не знаю, якою магією скористався її директор, але ближче до літа вона сама вирішила звільнити свою посаду.Вона переїхала на дачу до чоловіка, де вирішила провести залишок свого життя.
Чоловік у неї раніше працював в органах, і взагалі чоловік дисциплінований, був з головою в роботі, але незважаючи на це, навіть він зламався перед сильною і незалежною жінкою, якою була моя свекруха, Іда Сергіївна. Жили вони там у комфорті, у величезному, двоповерховому будинку з терасою та чудовим городом. Ми з сім’єю майже і не бували на дачі, свекрухи там не було, а зі свекром мені просто розмовляти не було чого.Вважаю за потрібне відзначити і те, що з Ідою Сергіївною відносини теж не такі, щоб сидіти за кавою і розмовляти про щось.Моєму старшому сині, Андрію, 9 років, а молодшому, Марка, майже 2. Вони всього лише кілька разів бачилися з бабусею та дідусем, і не думаю, що дітям було цікаво провести час з ними, але навіть незважаючи на цей факт, моя свекруха після переїзду до села часто кликала їх до себе.
Дітям явно не було чого робити в селі, і я вирішила, що їм там буде приємніше, якщо ми з чоловіком приєднаємося до них. Та й погода була ідеальна для відпочинку на свіжому повітрі.Запланували ми це зробити у вихідні, щоби справ не було. Чоловік раніше відпросився з роботи, бо дорога займала години дві.І ось, коли ми вже приїхали, свекор займався мангалом, а Іда Сергіївна забиралася вдома, щоб гостей зустрічати було не соромно. Завдяки зусиллям свекра, мій чоловік, який не пив уже місяців сім, надвечір був настільки п’яний, що ледве міг ходити. Коли він пішов спати, я пішла укладати Марка в ліжечко, але раптом прийшла свекруха, з пошарпаним виглядом, і сказала:- Так, забери ти його вже!
Все не заспокоїться! Біжить і кричить, як ненормальний.Не знаю, що чекала свекруха від дев’ятирічної, гіперактивної дитини. І так, я поклала спати і Андрія, а вранці ми прокинулися раніше за всіх, тому що дитина хотіла їсти , і видавав відповідні звуки. Ми спустилися з ним на кухню, доки Іда спала з чоловіком в іншій кімнаті. Андрій у цей час грав на задньому дворі. Я за нього не хвилювалася, тому що він більш-менш знав місцевість. Раптом до мене підійшла свекруха і сказала:– Твої діти взагалі виховані? Чи забули ви, що ви в гостях? Поясни своїм дітям, що в гостях треба поводитися тихо.
Це було вже останньою краплею. На те вони й діти, що люблять шуміти, бігати та грати.- Ви не забули, що це ви запросили нас до себе? Діти шумлять і граються — це нормально. Було б ненормально, якби вони сиділи дома і мовчали. — Ну, якщо ви так вважаєте, то найкраще повертайтеся до себе додому. У мене вже від вас голова розколюється, — відповіла свекруха.- Ма, а нічого, що я вчора випив у дрова? Як я за кермо сяду?- Нічого-нічого, синку. Це ж учора було. Ти вже виспався.Ми поїхали, хоч чоловікові і було погано, більше ми до свекру не їхали. Свекруха показала себе в гіршому, що ні є, світлі, ми з нею більше стосунків мати не хочемо.