У дитинстві Ніну завжди лякав той факт, що будиночок бабусі та дідуся знаходиться прямо біля цвинтаря. Особливо було стrашно увечері та вночі. Якщо випадково ворона почне каркати чи вітер підніметься, то Ніна починала плакати.Згодом цей дитячий страх минув. Тепер Ніні навпаки подобалося, що поруч немає жодних сусідів. У них сусіди галасливі, деякі п’яниці. А тут у бабусі з дідусем завжди все тихо та спокійно.
Якось увечері зателефонувала бабуся Ніні і плачем повідомила, що дідуся більше немає. Він помер уночі, не мучився, просто зупинилося серце. Після похорону Ніна на деякий час залишилася у бабусі. Її здоров’я різко погіршувалося, тиск скакав, вона переживала через смерть чоловіка. Вечорами Ніна читала бабусі казки. Вони разом дивилися телевізор, тепер уже Ніна пекла для бабусі її улюблені пиріжки, а не навпаки.Якось увечері бабуся попросила Ніну довше почитати їй казку. Надворі піднявся сильний вітер, здається, починався дощ.
І тут бабуся сказала Ніні: -Зараз прийде твій дідусь, ти йому двері відчини. -Бабуся, про що ти говориш … як дідусь може прийти? -Ніна, Не бійся, він прийде за мною. Він тебе любить, нічого поганого не зробить. У цей момент у двері хтось постукав. Ніна тремтячими ногами підійшла до дверей і відчинила їх.Дивно, але нікого не було на порозі. Дівчина повернулася до ліжка бабусі. Але та вже лежала без подиху. Виявилося, дідусь справді прийшов і забрав бабусю із собою.Вона пом ерла також, як її чоловік. Спокійно, без мук. З різницею на два тижні. Не могли вони один без одного, тому зараз їм добре.