Нещодавно у двох братів Миколи та Ігоря п0мерла їхня старенька мама. Вона все життя прожила на селі, любила свій город. А тут уже тиждень як її не стало, а стежки стали заростати травою, город став похмурим, вдома теж стало порожньо, темно і холодно. Пох0рон організовував молодший син Коля, старший Ігор залишився в місті, навіть на поминки не приїхав. Натомість він точно пам’ятав про майно.Коля розумів, що тепер йому доведеться займатися маминим будинком. Він виставив його на продаж, а меблі всередині стали продавати окремо.
Поки меблі продавалися, Ігор не втомлювався дошкуляти братові одним питанням:-Ти Знайшов золото мами?-Яке ще золото? Я не розумію, про що ти говориш. Через цей пох0рон у мене голова кругом, у мене все як у тумані.-Досить нити, як ганчірка. У мами десь захований був золотий годинник і перстень. Знайди їх і теж продай, потім гроші відправиш.-Я не можу ніде знайти, вже все перервав. -Погано шукаєш!! — Кричав у трубку старший брат Ігор.Коли всі меблі були продані, і новий господар уже став переселятися до будинку мами, то Колі зателефонував один чоловік.
Він повідомив, що у стінці шафи знайшов мішечок. Усередині був золотий годинник і перстень. Він вирішив, що це сімейна реліквія, тож краще їх віддати власнику. Ще залишилися на землі чесні люди.Коля продав годинник і відправив гроші старшому братові. А перстень залишив. Це була річ дідуся по материнській лінії. Для нього це цінна знахідка, пам’ять про сім’ю, а такі речі краще не продавати. Як би дорого вони не коштували…