Євген та Олеся побралися рано, коли їм було по сімнадцять років. Євген був із забезпеченої сім’ї, і жив у центрі міста, а вона була звичайною сільською дівчиною. Батьків вона втратила рано, тож виховувала її бабуся. Закінчивши школу, Олеся поїхала до міста продовжити навчання. Тут вони зустрілися. Спочатку все було добре. Батьки Євгена допомагали їм. Але коли наро дився Діма, все пішло інакше. Вони постійно сварилися, кричали один на одного, і врешті-решт вирішили розлу читися.
Після суду дитина залишилася у матері. Олеся, щоб досадити чоловікові, забрала Діму та поїхала до бабусі, не залишивши навіть адреси.Євген дуже сумував за сином. Якось йому зателефонувала співробітниця з органів опіки та сказала, що його колишня дружина перебуває у лікарні – після передозування алкоголем. Мабуть, її позбавлять батьківських прав. І якщо він не забере сина до себе, його віддадуть у притулок. Євген одразу ж поїхав за вказаною адресою. Він побачив маленький сільський будиночок із огорожею.
Всі ці роки дитина провела тут, зі старенькою бабусею Олесі. Тепер Діма має жити з батьком. Але хлопчик навіть не підійшов до Євгена, він сидів навколішки бабусі і не розумів, що відбувається, обіймав її і просив не віддавати його нікому.Євген не знав, що робити. Адже дитина прив’язалася до бабусі. Було б неправильно просто забрати його та виїхати. Бабуся мовчала, мабуть, вона також не хотіла розлуч атися з правнуком.
Євген вирішив пожити у них кілька днів і обдумати ситуацію, що склалася. Євген усвідомив, що дитина дуже любить і прив’язана до бабусі. Адже вона була така добра та спокійна. Вранці вона пекла йому млинці, розповідала йому казки, перед сном співала колискову. Було б неправильно їх розлучати.Євгену самому сподобалася бабуся. Вона була така ласкава, і було видно, що дуже любила хлопчика. Не довго думаючи, він вирішив забрати до себе обох.