Саша прийшов з роботи додому. Тільки зайшов, як дружина тут же кинулася до нього. Вона сказала, що потрібно терміново відвезти Аліну (це сусідка, яка живе навпроти) в дитячий сад. Міша здивовано сказав, що вже дев’ять годин, і всі дитсадки зараз закриті. І потім він втомлений і до того ж дуже голодний. Але дружина сказала, що це терміново, дитину шкода, сидить там і плаче. Аліна, в такий мороз, дійде мінімум за півгодини. А ще повертатися назад. Робити було нічого. Саша спустився у двір і почав розігрівати машину. Був сильний мороз. Аліна вже спустилася у двір, підійшла, сіла в машину, і вони поїхали.
Зайшли в дитсадок. За столом сиділа вихователька: вона просто була вражена і сказала, що їй не так багато платять, щоб вона сиділа і мало не до ночі чекала, поки прийдуть за хлопчиком. Як можна таких людей називати батьками, коли вони можуть забути про існування своєї власної дитини. Позаду виховательки на маленькому стільчику сидів Арсеній і плакав. Він підбіг до матері, сильно обійняв її за ноги і не відпускав до самої машини. Коли вони сіли в машину, Саша побачив, що Аліна теж плаче.Коли вони поверталися назад, Саша запитав Аліну, як же вони забули про сина? Аліна трохи пом’ялася і розповіла, що повернулася з роботи втомлена, включила телевізор і сіла вечеряти.
Передача була дуже цікава, і вона задивилася, а потім прийшов чоловік. Розігріла вечерю для нього і пішла прилягла на диван; вони додивилися з чоловіком передачу. І тільки потім раптом згадала, що не привела додому з дитячого садка Арсенія.Буває ж так, просто вилетіло з голови, поки вони дивилися передачу, їм раз десять дзвонила вихователька. Звук телевізора був настільки гучним, що ніхто з них не чув дзвінків…А як же чоловік? Нічого дивного: якщо мати не згадала про свою дитину, то що вимагати з нього? Двоє дорослих людей, двоє батьків, і ніхто з них не згадав про свого сина, якого ростять вже п’ять років.