У нас двоє дітей і ми живемо у маленькій однокімнатній квартирі. Спершу все було добре. Коли я вийшла заміж, ми купили цю квартиру і нас все влаштовувало, тому що ми були вдвох.Коли народ илася перша дитина, було вже трохи тісно, але все одно нормально жили. Але через кілька років народилася наша друга дитина, і вже місця не було взагалі.Діти вже виросли і нам потрібно для них купувати ліжечка. Але ми не маємо місця, куди поставити ці ліжка. Ну, не будуть діти спати з нами в одній кімнаті.
Справа в тому, що у батьків мого чоловіка є простора двокімнатна квартира. У мене завжди на думці було запропонувати їм помінятися квартирами, все одно вони живуть удвох. Та й навіщо їм велика квартира потрібна, яка різниця, де їм жити?А нам зараз ця квартира дуже потрібна, це врятувало б нас. Коли я чоловікові розповіла про це, він сказав, що батьки ніколи не погодяться і, взагалі, не потрібно відкривати цю тему. Я взагалі не розуміла, чому вони мають відмовитись. Адже вони це роблять заради своїх онуків і заради свого сина, а не тільки для мене. Я все ж таки вирішила поговорити на цю тему.
Пішла в гості до них і запропонувала варіант: щоб ми змінилися квартирами. Але моя свекруха дуже здивувалася, обурилася та сказала, що ніколи не переїде. А я взагалі не розуміла, що відбувається. Чому вона так обурилася від моєї пропозиції, у нас як квартира нормальна, просто трохи менше, ніж їх.Але моя свекруха сказала, що вона завжди жила в цій квартирі і не збирається заради моїх примх переїздити – та ще й на старості років.Після цієї розмови наші стосунки остаточно зіпсувалися. Чоловік звинуватив мене, що я відкрила цю тему, і через мене батьки образилися і з ним не розмовляють. Та й нехай не розмовляють, а я й так уже взагалі з ними не хочу спілкуватися.