Ми з Яною дружимо протягом п’ятнадцяти років, але вже майже три роки вона не переступала порога мого будинку. Я до неї теж не ходжу. Все це через її чоловіка.Вони з Максимом познайомилися на роботі. Спочатку все було відмінно, вони зустрічалися два роки, а потім одружилися. До шлюбу Максим поводився добре. Вони часто бували у мене вдома. Після шлюбу він показав свій справжній характер. Максим типовий зарозумілий тиран. Він дозволяє собі грубіянити, грубити, перебивати.
З ним дуже неприємно спілкуватися. За столом він поводиться дуже невиховано. А якщо він підпилий, то взагалі нестерпний, починає репетувати, кричати, матюкатися і лаятися. Одного разу він навіть стіл зламав у розпалі свого буйства. Ніхто не хоче мати з ним справу. Мій чоловік був в шоці, зустрівши його на одному заході. Дорослий чоловік, а поводиться, як дитина з дефіцитом уваги, всіляко намаrаючись її залучити.
Ми з друзями обговорили ситуацію і поставили Яну перед фактом: ти можеш приходити, коли тобі захочеться. Ми завжди тобі раді, але чоловіка свого не приводь. Він всім тільки настрій псує. Так, це звучить грубо, але зате чесно.Яна не образилася. Їй і самій неприємна поведінку чоловіка. Я не розумію її. Чому вона його терпить? Невже любов може бути настільки злою? У них двоє дітей. Який приклад він подає своїм синам? У всякому разі, це її вибір, нехай сама з ним розбирається. Ніхто не зобов’язаний терпіти Максима.Ми іноді телефонуємо і зустрічаємося на нейтральній території: в кафе, в парку. Нічого проти Яни я не маю, свого ставлення я до неї не змінила.