Після розлу чення мій чоловік всіляко нама гався зробити так, щоб син залишився з ним. Так він насолив мені і не платив аліменти. Чоловік показав свою справжню сутність: злий, злопам’ятний, жадібний. Але раніше всього цього я не бачила, любов закрила очі на всі по гані риси його характеру. Всьому я знаходила виправдання. До того ж, під час спілкування чоловік не показував свій характер.
Все змінилося після весілля, але я була впевнена, що все налагодиться. На той час я вже була в положенні, хоча розуміла, що відносини у нас не найкращі. До пол огів він стримував свій норов, адже було, що у мене отримати, а коли почався декрет, він відривався по повній. Я була повністю в його руках.
Розповідати своїм батькам про своє становище не хотіла: було незручно і соромно. Вони до останнього просили не виходити за нього заміж. Останньою краплею було повернення чоловіка п’яним пізно ввечері і нелюдський вчинок він штовхнув мене з дитиною на руках. Добре хоч відбулися забоєм і переляком. Вночі я зібрала наші речі і поїхала до батьків. Чоловік все намагався мене повернути-словами, вчинками. Благав і стояв з квітами під вікнами.
А потім поміняв методи і почав погрожувати, подавати до суду, щоб відібрати у мене дитину. У суді обливав мене брудом, говорив, що дитину зі мною не залишить, знайде спосіб його у мене відсудити, зробить все, щоб я з сином більше ніколи не побачилася, ще й аліменти змусить платити. Безмежна у людини фантазія. Але ніхто з оточення не підтвердив його слів. Судили довго, але залишили сина зі мною. Після цього чоловік пропав, зник з мого життя, і я більше його не бачила. Аліменти він не платить і ніяк не бере участь в житті своєї дитини. І навіщо синові такий батько?