«Як же я не переношу свою свекруху!». З першого дня знайомства у чоловіка вдома я зрозуміла: ми з нею не потоваришуємо, вона така стомлива, галаслива і буркотлива жінка. Дивилася я на свекра і дивувалася, як він живе з нею? Вигадає проблему, сама на себе сердиться, а всі навколо винні.Свекра вже не стало: серцевий напад. На поминках всі перешіптувалися, що це його дружина довела, от серце й не витримало. Батько чоловіка був пристойною, тихою людиною, книг багато перечитав, все життя пропрацював на заводі.
Молодший брат чоловіка вчасно поїхав зі своєю родиною. переїхав до міста своєї дружини, залишив нам вирішувати всі проблеми з його мамою, бо точно знав – зараз вона насяде на тих, хто підставить плечі, а це означає на нас. Загалом, так воно й вийшло.А свекруха пожурилася тиждень і стала приходити до нас додому. Я зараз безробітна – після пан демії штат нашого підприємства тимчасово скоротився. А свекруха вим агає йти на будь-яку роботу, хоч прибиральницею. Вона сердиться, що її син працює, а я сиджу вдома і варю несмачні супи, і навіть не стежу за дітьми.
Увечері приходить син зі школи, а я привожу доньку з дитсадка, і тут починається: внучка худа і букви не вимовляє, онук розпатланий неакуратний, у рюкзаку все абияк валяється. Ні, щоб з ними поговорити, позайматися, щось почитати, а якщо їй не дай бог суперечити — починає кричати і лаятися.Коли приходить чоловік, то відразу (T/K) йде спати, доки мати не піде. Він шукає будь-яку причину, щоб з нею не спілкуватися і не зустрічатися, тому що він не має бажання розмовляти з нею. А свекруха одразу звинувачує мене, бачите, замучила сина. Мені радять, щоби не пускала її додому, але моє виховання не дозволяє так вчинити з нею.