Є у мене дворові друзі, з якими ми грали ще в пісочниці, з якими і донині разом проводимо час. Нормальні хлопці. Але є серед них один, який просто бісить мене.Діма завжди був трєплом. Любив розповідати про себе небилиці, в яких він виглядав орлом. Ми це знали і не вірили жодному його слову. Після армії Діма вирішив залишитися на надстрокову службу, принаймні так повідомила всім сусідам його мати, така ж врушка. Вона хвалилася, що син одружився на дочці генерала — командира частини і катається в маслі.
Років через десять Діма повернувся. Один, без генеральської доньки. Щоправда, у його версії тесть був полковником, хоча на фотографії, яку він нам надав, чітко були видні погони прапорщика на формі. Форма висіла на спинці стільця, і очевидно наш трепач цього не помітив. Ми переглядалися і сміялися, а він продовжував розповідати, що незабаром служба йому набридла і тесть його прилаштував виконробом на якийсь будівництві.
Ми засумнівалися, у нього немає освіти, але Діма викрутився, що після тієї посади, яку він обіймав у частині, це було безпроблемно. Потім дружина змучила його своєю ревністю, і він все кинув і вирішив повернутися у рідне місто. Хоче створити тут свою будівельну компанію, але почне працювати чомусь з низів, простим роботягою. Не знаю, ким він нарешті влаштувався працювати, але витрачався Діма як ніхто з нас не міг. Він зробив ремонт у квартирі, купив круту тачку, хоч і стару, поїхав відпочивати у Туреччину.
А незабаром ми дізналися, що все це завдяки кредитами, які він набрав вище даху. Навіть мати для нього взяла два кредиту. Він всю свою зарплату спускає на оплату боргів. Схуд як чорт, голодує, напевно. Але зате понтів у нього… На звичайні наші вилазки в бари, боулінг він йти відмовляється, адже там потрібно платити. Але коли у когось із хлопців буває день народження, тоді Діма тут як тут – адже іменинник бере всі витрати на себе. Діма приходить без подарунка і починає пудрити нам мізки. Тобто нам він нічого запудрити вже не може, хлопці тільки сміються і жартують над ним. А дівчата все попадаються на його вудку.
Звичайно, він же закордоном був, у нього тачка крута, і колишня дружина – дочка полковника, від якої цей герой ледве відбився. Хлопці сміються, а я бешусь. Вони заспокоюють мене і кажуть, що продовжують його запрошувати в компанію тільки як клоуна. Але все увагу дівчат зосереджується тільки на ньому, хоча нас там четверо холостих. І що за задоволення хлопцям від його присутності, я не знаю.