Коли я закінчувала школу в селі, то просто мріяла скоріше виїхати вчитися в місто. Мені хотілося побудувати там кар’єру, щоб не жити в селі, мені хотілося побачити світ. Але для цього потрібно було добре вчитися. Я переїхала в місто, вступила до університету. Все стало складатися. Я була круглою відмінницею, я будувала свої плани на майбутнє. А ввечері я nідробляла офіціанткою. А потім я зустріла свого хлопця -Вадима. Ми стали більше часу проводити разом.
Це вплинуло на моє навчання, але мені було все одно. Я стала міняти свою картину світу. Може бути, я неправильно думала. Може не обов’язково бути відмінницею і кар’єристкою, може я знайшла своє щастя і майбутнє у Вадимі. Мої оцінки стали знижуватися, але зате я була щаслива з коханою людиною. А коли з’ясувалося, що я ваrітна, то спочатку я зляkалася. Я думала, що як тільки Вадим про це дізнається, то відразу зробить мені пропозицію.
Тільки сталося все навпаки. Він став kричати на мене, просив nозбутися дитини. Але я цього не хотіла, я хотіла стати мамою. Тоді Вадим просто kинув мене і зник, я не могла його ніяк знайти. Мені було так бо ляче і nрикро. Але і батькам я розповісти не могла. А через мої прогули мене відр ахували з Університету. Це був найстраաніший період у моєму житті. Просто прийшов Вадим і все зіnсував, мою мрію, мої плани і все моє життя.
Я нар одила сина, І мені довелося повернутися назад в село. Батьки були не в захваті від усього, що сталося. Але вони намагалися мене якось підбадьорити. Тато говорив, що, як тільки онук стане дорослішим, то я можу ще раз вступити і почати будувати свою кар’єру. Але я розуміла, що він так говорить, щоб мене заспокоїти: насправді, батьки більше не вірять, що я чогось доб’юся в житті.