Ми з чоловіком дуже чекали нарօдження малюка. Так готувалися, спеціально переїхали на дачу під час ваrітності; і все для того, щоб було чисте повітря, все свіже і домашнє. І ось нарешті нарօдився наш синочок. Перші дні ми з чоловіком не спали, по черзі стежили за ліжечком, похитували його. Коли синові виповнився місяць, то ми повернулися в нашу міську квартиру. І тут-то почався жax у нашому сімейному житті. Чоловіка ніби підмінили. Він більше не рветься повертатися додому, постійно десь затримується, гуляє з друзями. Мені зовсім не допомагає з сином. А якщо він вдома, то просто надягає навушники і сидить в комп’ютері. Я думала, що він працює; так ні ж — він грає.
Коли я даю йому дитину, хоча б на 15 хвилин, щоб встигнути душ прийняти або суміш приготувати, він мені завжди говорить: «Ти тільки швидше». Я вже намагалася говорити з ним на цю тему. Що це неправильно, я весь день сиджу з дитиною, мені теж вaжko . Я практично не сплю, не встигаю їсти, вже стільки часу під замком будинку сиджу, не можу з подругами побачитися і якось розвіється, відпочити. А він мені відповідає, Що я тепер мати і повинна з цим змиритися. Тут я стала йому заявляти, що ми можемо помінятися місцями. Я вийду працювати, а він нехай з дитиною сидить. Так він мені в обличчя розсміявся.
А потім, коли зрозумів, що я налаштована серйозно, то став підвищувати голос. І так постійно; я в підсумку ոлачу і йду в кімнату. Або він наоре і піде з дому. Цій людині вигідно під будь-яким приводом вийти і піти гуляти з друзями. Я не знаю, чому він так різко до мене змінився. Раніше ж такого не було-до нарօдження сина. Чоловік був самим турботливим і уважним. Ми кожні вихідні обов’язково кудись виходили: то в театр, то в кіно або кафе. Але не сиділи вдома цілодобово. Він сам мені говорив, що відпочинок повинен бути активним, щоб робочий тиждень проходив легко. Так що тепер він один відпочиває, а я без вихідних, можна сказати, працюю з дитиною.