Була тепла погода, я повертався додому зі школи. Мені не хотілося повертатися, бо за нами мала приїхати бабуся і відвезти на все літо до села. Я люблю її, але вона мене ні. Мамі доводилося важко, вона мало часу приділяла мені та братові, бо нас треба було годувати. Батько покинув нас, коли молодшому братові і трьох років не виповнилося. Бабуся завжди розділяла мене та брата. Андрія вона любила, завжди ставила його за приклад. Говорила, що я недостатньо добрий, мені було прикро. Андрію діставалося все найкраще. Бабуся Валя купувала йому дорогі іграшки, одяг, щонеділі готувала йому млинці, від яких він був у захваті.
А ось зі мною їй було тяжко, навіть уроки не допомагала робити. Я навчався у школі старанно, мені хотілося вступити на бюджетне. Я свого домігся і поїхав з рідного міста, а ось мій брат став справжнім дармоїдом. Пішов після 9 класу, нікуди не надійшов, навіть працювати не збирався. Жив із бабусею на її пенсію. Я влітку бувало приїжджав до неї, щоб допомогти з городом, полагодити сарай, та й різні дрібні справи робив, у той час як Андрій гуляв із друзями і витрачав гроші бабусі. Мені була неприємна ця ситуація, але я мовчав. Коли бабуся потрапила до лікарні, то я одразу ж відпросився з університету та поїхав до неї.
Ви не уявляєте, яке було здивування, коли Андрій приїхав до лікарні, щоб забрати у бабусі її пенсійну карту. Він навіть не поцікавився її здоров’ям. Звичайно, я сплатив їй ліки і допоміг доїхати до будинку. За тиждень я дізнався, що бабусі не стало. Я приїхав, щоби попрощатися. Від брата дізнався, що вона все своє майно залишила йому, навіть маленький будиночок у селі, який я своїми зусиллями збудував. Андрій хоч і був розпещеним і зухвалим хлопцем, але він переоформив на мене цей будиночок. Ніколи не розумів, чому бабуся мене не любила, хоча я ставився до неї добре, і навіть усім серцем любив її.