Моя сестра – талановита актриса. Вона здатна маніпулювати людьми задля досягнення своїх цілей. Вона була такою з дитинства. Усі її шкодували. І батьки, і вчителі, і родичі. Усі поводилися з нею як із кришталевою. У щоденнику вона мала хороші позначки. Не знаю, як це вдавалося, адже вона не так добре вчилася. Я все бачила, все знала, але мені не вдавалося вивести її на чисту воду. Мені це дратувало. Ми вже виросли, мені тридцять років, їй стукнуло двадцять вісім. Ми обидві одружені. В мене двоє дітей, а в сестри син. Живу із сім’єю на орендованій квартирі.
Сестра теж донедавна жила в знімній однокімнатній квартирі, але зараз вона переїхала. Справа в тому, що мама пожаліла її та переписала на неї свою двокімнатну квартиру. 9 років тому бабусі не стало, і її двокімнатна квартира дісталася мамі. Вона жила сама і вирішила здавати бабусину квартиру, щоб мати додатковий дохід. Жила на втіху. Потім я дізналася, що сестра живе у двійці. Не знаю, як вона там плакалася, як переконала маму. Мені стало прикро. Адже мама могла продати квартиру та поділити гроші між мною та сестрою.
Мама залишилася без доходу і почала вимагати від мене допомоги. На початку просила, а потім реально почала вимагати. Мені це не сподобалось. Виходить, що двійка дістається сестрі, а допомагати маю я. Це не чесно. Нехай попросить допомоги у моєї сестри. У мене виникло питання: чому мама пожаліла сестру, а мене — ні, і чому тепер я повинна їй допомагати? Сестра зателефонувала мені з докорами, що я невдячна дочка. Але в мене своя сім’я і я мушу дбати про неї.