Є в мене брат, що справжний дypeнь. Для мами він небо та земля, вогонь та вода. Вона буквально дихає сином. Мама завжди любила сина по-особливому. Поки тато був живий, він хоч займався вихованням сина, але коли його не стало, мама буквально з головою пішла в сина. Ігор для неї цар і бог, а я, ну, дочка. Так ось, коли цьому цареві виповнилося 18, він вирішив зробити нам сюрприз, познайомити нас зі своєю майбутньою дружиною і… з майбутньою дитиною! Ігор привів у будинок дівчину, Таню, у положенні. Тетяна приїхала до нашого міста з іншого за навчанням. Тут вона жила з тіткою і потрапило ж їй закохатися в Ігорка. Мама за столом запропонувала Тані зробити а6орт, але Ігор грюкнув по столу і сказав, що ніякого а6օрту не буде, і він збирається стати батьком, мовляв, він уже налаштований на відповідальний крок. Потім, розписавшись у РАГСі, Ігор наполіг на тому, щоб Таня взяла академіку і влаштувалася на роботу.
— Ну, вона не буде 9 місяців ніжкою балакати, вірно? Тож нехай хорошій сім’ї зробить, попрацює, — говорив він. Сам Ігор жодного дня у житті не пропрацював. Він став якісь дрібні підробітки, але про постійну роботу не йшлося. А мама… вона не втрачала нагоди сказати, яка Таня хитра лисиця, що обдурила її улюбленого синка. Бідна Таня працювала десь адміністратором, а після повернення додому бралася за домашні справи. Я тільки час від часу приходила до них у гості – відвідати свою сім’ю як-не-як. З нapօдженням дитини справи у Тані погіршилися. Брат і на підробітки ходити перестав, а все тому, що дитина все кричить і не дає спати. Мама розуміюче похитувала головою і мало не ոлакала, що її чадо страждає … і за що це йому?! Потім брат почав пропадати днями, посилаючись на те, що вдома він не може відпочити від криків та плачу сина. Так, той Ігор, який бив собі копитом по грудях і забороняв робити а6օрт, а потім від радості трохи оголошення про його батьківство не надрукував,
став байдужим і до сина, і до дружини. Хлопчик награвся, а бідолаху Таню я зустріла вже в РАГСі. Брат знайшов собі іншу дівчину та подав на розлучення. Таня сиділа на землі і ոлакала. З дитиною вона тітці не потрібна була, а до батьків-маргіналів сօрօмно було ходити. Я забрала Таню із племінником до себе. Мені було її щиро шкода, адже вона завжди була доброю і слухняною, навіть коли її оточували такі звірі, як мій брат і моя мама. Ми з Танею живемо разом. Вони з племінником стали найближчими людьми в моєму житті. Незабаром у мене весілля, і я, здається, знаю, хто буде моєю свідкою на весіллі. Я вирішила, що переїду до чоловіка, а свою квартиру залишу Таньці з сином. Їй це дасть поштовх та мотивацію, а мені – спокій. До речі, спокій: маму з братом ми не бачили з дня переїзду Тані до мене. Вони того дня без жодного звуку стояли біля дверей і спостерігали, як ми виносимо речі Тані. Хто знає, може, їхнє виключення з наших життів і на краще…