Пишу про свою важkу ситуацію і не знаю, як бути . Чоловік із багатодітної родини. Він старший у нього два брати та молодша сестра. Коли я виходила заміж за нього, то думала, що оскільки він старший, то буде особливо відповідальним і знає, що таке сім’я. Я не помилилась. Але був один мінус – свекруха привчила синів, що їхнє основне завдання – це щастя та благополуччя їх молодшої сестри Лізи. Уся сім’я дуже любила її. Їй було 10 років, коли ми побралися, і ця любов до сестрички була зворушлива і мила, але через п’ять років почалися серйозні nроблеми, які вплинули і на нашу сім’ю. Дівчинка погано вчилася, постійно потрапляла в якісь ситуації, зв’язувалася з поrаною компанією, і тоді брати мали термі ново рят увати її. Ну, мій чоловік був першим у списку ряту вальників.
Щоразу зривався по першому дзвінку і їхав її ряту вати від бі ди. Я думала, мабуть, коли виросте — надумає і все пройде. Незабаром Ліза зібралася заміж і весілля мали сnлатити брати, а більшу суму природно платитиме старший брат. Вона з чоловіком спочатку намагалася жити у мами, але з нею не вжилися, і вони пішли на орендоване житло. Наро дився малюк, потім інший, потім новий чоловік і ще два малюки. Вона завжди думала, що всі їй винні. Нещодавно вигадала, що батьки повинні жити зі старшим сином. А квартиру треба віддати їй. І це ще що: мій чоловік був не проти . У нас теж трикімнатна квартира та одна дитина. Моя квартира подарована моїми батьками, але свекруха вважає, що син за 20 років шлюбу зі мною – її повноправний власник. Чоловіка дуже люблю розл учатися не хочу, але й з батьками чоловіка жити не хочу.