Моя подруга дуже добра, дбайлива, співчутлива жінка, я її називаю Матір’ю Терезою: вона всім допомагає. Ось тільки особисте життя в неї не склалося.Вона рано вийшла заміж, наро дила двійнят, але з чоловіком їй не пощастило. Він пив, бив дружину та постійно скандалив. Якось моя подруга навіть у ліkарню потрапила.
Через три роки спільного проживання, моя подруга вирішила розлу читися; зібрала документи, подала на розлу чення та поїхала до своїх батьків.Батьки мешкали у просторій квартирі. Подруга дуже переживала, що діти не мають батька. Вона багато працювала, чоловік не помагав, аліменти не платив. Однією піднімати двох дітей було дуже важко.
Незабаром вона познайомилася із чоловіком. Він був удівцем, його дружина померла 3 роки тому, у нього також було двоє дітей. Вони стали зустрічатися — і незабаром побралися.Його старший син з першої зустрічі не злюбив нову маму, ненавидів її і сварився з нею з приводу та без. Але з дочкою, навпаки, вони швидко порозумілися.
Він жив у селі. Моя подруга переїхала до нього, мав великий будинок, а навпроти будинку – величезний сад. Досі не можу зрозуміти, чому моя подруга вибрала його?Тепер вона стала матір’ю великої родини. Вставала рано-вранці, до сходу сонця, і працювала до пізньої ночі — то в будинку, то на городі: прибирала, готувала, мила.
Якось я вирішила відвідати її, тому що вона не мала часу приїхати до мене. Коли я побачила подругу, не впізнала її: у неї був стомлений вигляд, схудла, в очах виднівся смуток. Я запитала, чи вона щаслива, вона нічого не відповіла.Розповіла, що діти не ладнають між собою, в будинку постійно сварки, а чоловік захищає своїх дітей, а в усьому винні лише її близнюки. Для старшого сина вона та її сини так і залишилися чужими та зайвими.
Не знаю, чому моя подруга все ще живе з цим чоловіком, чого вона чекає? Ще тоді я попереджала її про можливі наслідки, але вона ігнорувала мої слова.Мені дуже шкода, що її особисте життя так і не склалося. Адже вона така гарна…