Ми з дружиною придбали квартиру поруч з будинком батьків — і відразу пошкодували про прийняте рішення. Квартира була недорога і в розстрочку, ось і погодилися.Спочатку все влаштовувало: батьки поруч, з онуками завжди допомагали, але після того, як мати вийшла на пенсію, почала лізти в наше життя. У неї були ключі від квартири, і часто без попередження вона заявлялася то з пиріжками, то з оладками. Вчора я прийшов з роботи, а дружина плаче. Як з’ясувалося, вдень заходила моя мати і стала наводити порядки в нашому холодильнику.
Одного разу, коли нас не було вдома, вона зайшла і прибралася у нас, заглянула в холодильник і засоромила дружину, сказавши, що ми моримо дітей голодом. У вихідні з раннього ранку мати вже була у нас. Пояснювала свій ранній прихід тим, що ми спимо до обіду, а діти швидше за все вже голодні. Також їй здавалося, що у нас холодно. Останньою краплею стало те, що вона, в момент нашої відсутності, встигла розібрати ялинку, мовляв, на десяте січня просто непристойно тримати ялинку в будинку. Їй здавалося, що ми не досить самостійні, не можемо обійтися без її допомоги.
Так ми забрали у неї ключі і перестали спілкуватися, навіть не пускали її до себе додому. Через кілька місяців я потрапив до лікарні, і коли дружині потрібно було мене відвідати, вона просила свекруху залишитися з дітьми. Мама погоджувалася з умовою, що буде сидіти у нас вдома. У підсумку мати поміняла всі меблі в квартирі місцями. Дружина була в замішанні після вчинку свекрухи. І як їй ще сказати, щоб не втручалася в наше життя? Адже поміняти квартиру ми не в фінансовому стані, а у дружини вже всі нерви на межі. І як нам далі бути? Так продовжуватися більше не може!