З дитинства пам’ятаю наші сімейні поїздки на дачу. Я збиралася туди із задоволенням, а брат вередував, кидав свої речі, тупав ногами і говорив, що нікуди не поїде. Павло, мій брат, старший за мене на 3 роки, але по справі я старша за нього на століття.Спочатку я їхала на дачу, тому що не було іншого вибору, потім – допомагати батькам, а потім я і сама втягнулася в цю справу.Будиночок на дачі у нас був жахливий. Жити там було можна, але тільки два дні. Дах капав, підлога скрипіла, було холодно, не було нормального санвузла. Одного разу на сімейній вечері мама запропонувала нам всім скинутися і відремонтувати дачний будиночок.
У мене відразу загорілися очі, а Паша заявив, що ця дача йому в коліно не вперлося, і порадив батькам продати її і з’їздити в санаторій на ці гроші. Ну, його реакція була передбачуваною. Ніхто і не здивувався. Головне-ми з чоловіком вирішили брати участь в ремонті.Ну, як брати участь. Ми все зробили самі. Грошей у нас було небагато, але зате у мого чоловіка руки росли звідки треба, тому ми швидко з усім впоралися. Дача була готова. Ми були в передчутті літа до недавніх часів, збиралися ставити панорамні вікна, але тій ідеї не судилося збутися.
Днями ми заїхали на дачу за інструментами чоловіка, а там ми зустріли Пашу з сім’єю і друзями. Звичайно, всі путівки накрилися, криза в країні тюкнула, ось він і згадав про дачу. Ми забрали, що нам потрібно і поїхали до батьків, які постійно говорили, що дача залишиться нам, ось ми і сміливо розра ховували на це. Батьки сказали, що Паша заїхав до них за ключами, щоб зібратися на дачі з друзями. Дача йому дуже сподобалася, він навіть попередив, що влітку буде часто наїжджати на дачу з сім’єю. Їх, між іншим, 4 чоловіка, тобто нам з чоловіком там місця не залишиться.
А якщо і залишиться, то в дур домі ми відпочивати не хочемо. Мої племяшки, м’яко кажучи, невиховані діти. З ними довше години перебувати в одному приміщенні-пекельні муки. Ми залишили ключі на столі батьків, які били собі кулаком в груди і говорили, що у Паші такі ж права на дачу, як і у мене. Я сказала, що ноги нашої там більше небуде. Так, за законом у нас однакові права, але по совісті…