У моїх батьків є дача в селі. Село знаходиться недалеко від міста, тому багато сімей вирішують туди перебратися назовсім. Повітря там чисте, природа шикарна і шум машин не заважає. Відпочивати одне суцільне задоволення. Особливо це актуально, коли тобі за сорок, душа починає тоді вимагати комфорту і спокою. Мої батьки переїхали на дачу чотири роки тому. Життя за містом їх повністю влаштовує. Живуть вони мирно, займаються городом, худобою, а влітку приймають у себе численних онуків.
Нещодавно у них з’явилися нові дачні сусіди. Люди вони досить багаті. У них є якийсь серйозний бізнес закордоном. Люди моїм батькам сподобалися спочатку, однак, виник один конфлікт. Вони вирішили оновити свою ділянку повністю і знести всі старі споруди. Під роздачу потрапив і загальний паркан. Вони намірилися його знести і почали вимаrати гроші з моїх батьків, мовляв це частина загальна, тому вони теж повинні скинутися на оновлення. Люди були багатими, але дуже скупими. Батьки платити гроші відмовилися, адже старий паркан їх цілком влаштовував, а зайвих грошей в сім’ї не було. Чому вони повинні фінансувати чиїсь примхи?
Сусід відмову приймати відмовився і став ходити по всяких інстанціях і вимаrати «справедливості». Він пішов в поліцію, а потім і в адміністрацію селища. Почалася перевірка, стали перебирати всі документи, з’ясувалося, що минулі власники не там побудували огорожу і забрали кілька метрів землі батьків. Ви б бачили обличчясусіда, коли оголосили результати перевірки. Адже він розраховував, що все буде на його розсуд і бажанням, але у долі своя іронія. Тепер закон його зобов’язував знести стіну і побудувати нову огорожу. Мої батьки б не стали вимагати цей невеликий шматок землі, якби спочатку не натрапили на таке ставлення сусіда. Вони люди добрі, але самолюбство у них є. Тепер це справа принципу.