Півтора роки тому у нас з чоловіком нар одився син. За цей час я буквально забула, що таке відпочинок, сон і нормальне життя. У мене мало часу в цілому, тому як раніше я не готую. Чоловікові це не подобалося, але він швидко знайшов вихід з цієї ситуації. Він після роботи заходить до своєї мами, вечеряє, проводить з нею весь вечір і повертається додому. Свекруха — пенсіонерка. У неї є багато вільного часу. Тому у неї завжди є готова їжа, ще й різноманітна. Віна весь день одна вдома, тому домпании сина тільки радий. Чоловік повертається додому пізно ввечері, ще й дорікає мені, що йому доводиться так робити. А я взагалі не проти готувати, тільки у мене вільного часу майже немає. Чоловік сам добре знає, що я і з прибиранням справляюся, і добре готую. Тільки після ваrітності все змінилося.
У мене була важка ваrітність і сильний токсикоз, але і тоді я намагалася готувати для чоловіка. Він обожнює мої кулінарні шедеври, навіть поправився на 10 кг після нашого весілля. А потім я наро дила. Син дуже вередлива дитина і вимагає до себе багато уваги. Він практично цілий день у мене на руках, тому я нічого не встигаю. Я ходила як зомбі, мріяла про відпочинок, але і тоді не залишала чоловіка голодним. Холодильник завжди був наповнений, в крайньому разі я готувала напівфабрикати. Ще й ходила за продуктами в магазин, адже чоловік цілий день проводив на роботі. Але скоро я помітила, що чоловік став воротити ніс від їжі. То не смачно, то багато солі, то м’ясa мало.
Поступово він перестав допомагати мені з дитиною. Мені на бридла ця ситуація, я запитала у нього прямо, не може він раніше повернуться додому, щоб і я встигла відпочити, або хоч поспати, а він каже: — Я ж не можу поїсти і відразу піти. Ми балакаємо з мамою, я складаю їй компанію. Вічно ти незадоволена. Я нічого не додала. Як мені йому ще пояснити, що я теж людина, мені примітивно потрібно відпочивати і висипаться. Крім материнства у мене інше життя є. А чоловік вважає, що цим своїм вчинком він мені допомагає.