Моя сусідка багато чого побачила на своєму віку: чоловіка свого втратила давно, а потім ще й дочку з зятем поховала, і єдиною її радістю був онук Олексій, який не відрізнявся хорошим характером. Коли онук був маленьким Ніна Павлівна забрала до себе і виховувала, квартиру її дочки вона здавала, і на ці гроші вона жила з онуком. Коли онук виріс, він потрапив в погану компанію, бабуся його не могла нормально спати, він просто спокою не давав.
В один день він взагалі не прийшов, бабуся дуже сильно переживала, потім їй сказали, що онука її засудили до тюремного ув’язнення. Минуло років 20 і онук, звільнившись з в’язниці, приїхав до Ніни Павлівни, вона його не впізнала спочатку, а потім, коли дізналася, запитала, як у нього справи і чим він збирається займатися. Онук сказав, що квартиру батьків він продав, так як накопичив борги, і йому ніде жити, тому приїхав до своєї бабусі. Ніна Павлівна звичайно ж пошкодувала його, прийняла свого онука, вона за ним дуже добре доглядала і через деякий час він став схожий на людину.
Незважаючи на те, що у її онука була судимість, але він знайшов роботу вантажника, почав працювати і приносити хоч якісь гроші. Бабуся думала, що нарешті він одумався, взявся за розум і зараз його життя налагодиться. Через деякий час, онук прийшов додому не один, а з якоюсь жінкою. Ніні Павлівні ця жінка не сподобалася, але вона не стала заперечувати, і не стала нічого говорити про їхні стосунки. Бабусю переселили на балкон, там було тепло, і бабуся не заперечувала, не хотіла заважати їм. Наречена онука почала говорити, що потрібно позбутися бабусі, так як вона дуже багато їсть: онук сказав бабусі, що вона повинна переїхати до сестри. Потім, коли він дізнався, хто така його жінка, то поїхав забрати бабусю, але сестра її сказала, що ту відвезли в ліkарню — і її більше немає…