Молодість була у мене не легка. Наро дила без чоловіка, не ладила з батьками, багато працювала, щоб утримувати себе і дитину, знімати квартиру. Важкі роки пройшли, все вже позаду, син виріс, я видерлася. Коли мама з татом нас залишили, батьківський дім дістався мені, але, на жаль, я не встигла попросити у них вибачення — і це мене досі терзає.
Син мною задоволений. Я намагалася не відмовляти йому, і давати все, що могла. Я все робила заради нього і в усьому намагалася допомагати. Коли син відставав у навчанні, я наймала репетиторів. Хлопчик не виріс примхливим і вимогливим. Він знайшов хорошу роботу, а потім і красиву наречену. Але проблема в тому, що молоді хотіли шикарне весілля, і щоб їх не засмутити, я взяла кредит. Свати з великим задоволенням розпочали весільні приготування: лімузин, весільна сукня, престижний ресторан. Вони запросили в два рази більше гостей, ніж я — і подарували молодятам тільки кішку породи сфінкс. На мій превеликий жаль, молодята не порозумілися і незабаром розлу чилися. Невістка після розлу чення взяла кішку і пішла до батьків. Я залишилася з моїми кредитами.
які віддавала з великими труднощами. Коли вже зовсім не було виходу через пандемію, я звернулася за допомогою до сватів. Вони тільки посміялися наді мною. Заявили, що спочатку не хотіли шикарне весілля, а хотіли гуляти вдома, це була моя ідея і вони нічого платити не будуть. Не знаю, як бути. Я, звичайно, якось видираюся, як завжди, бувало у важких життєвих обставинах, просто відносини людей зал ишаться назавжди. В радості все поруч, труднощі потрібно долати самій. Сина не хочу турбувати, у нього своє життя, свої проблеми.