У Томи, доньки Ольги Захарівни, чоловік та дворічний малюк. Донька перебуває у декретній відпустці. Мешкають у столиці, у своїй квартирі. У Ігоря, чоловіка Томи, робота така, що він часто їздить по відрядженнях. Майже половину тижня проводить у роз’їздах. При цьому Ігор зовсім не ревнивий. Ще коли онука не було, він анітрохи не заперечував, щоб дружина брала участь у корпоративних вечірках, спокійно сприймав походи дружини клубами з подругами. От і зараз, чоловік у відрядженні, до Томи в гості приїхала Галя, і дочка, щоб мати можливість погуляти з подругою, привезла синочка до бабусі на дачу.
Та не аби як, а на машині. Привіз її колега. — З якого дива твій колега повинен везти тебе замісто, та ще в п’ятницю ввечері? Адже в нього, напевно, і сім’я, і справи свої є. – Є. І дружина, і діти, і дитяче крісло у машині. Мам, не хвилюйся. Якби Толі було незручно, він відмовився б, — відповіла Тома. — А чоловік твій у курсі, про колегу? — Звісно. Він сам мені сказав: «Електричкою не їзди. Попроси когось. Або дочекайся мене».
Ну чекати щось мені ніколи. Галя лише на два дні приїхала. Зателефонувала Толі. Він погодився. Ользі Захарівні гулянки дочки з Галею не подобалися. Вона ще незаміжня. Прийде додому о першій ночі напідпитку, так це нікого не стосується. Але її то Тома заміжня жінка. Їй то не личить такі гулянки. — Мамуль, не хвилюйся! – заспокоює мати Тома. — Мені ж теж хочеться відпочивати. Ігор у клуб зі мною нізащо не піде. Йому тисячу років вони не здалися. От і ходжу з Галею. – Мені здається, що ти йому байдужа, – зітхає Ольга Захарівна. — Що дружина йому не дуже й потрібна…