Я вже понад десять років працюю помічником кухаря у шкільній їдальні. Робота не курна, я давно до всього звикла, не скаржусь. Ця історія про мого одного колегу. Їй майже тридцять п’ять, але вона самотня. Вона не мала ні чоловіка, ні дітей. І якщо на неї подивитися, це не дивно. Це не жінка, а танк, що важить трохи більше ста кілограм, хоча сама невеликого зросту. Як кухар із картинки, округла, червонощока.
Якось ми, як завжди, готували для дітей вівсяну кашу, коли Оля почала скаржитися на біль та погане самопочуття. Вона взагалі з самого ранку якось погано почувалася, але все одно продовжувала працювати. Але потім біль став у неї нестерпним, і ми все-таки викликали швидку. Лікар її оглянув і урочисто заявив:
-У Вас почалися пологи, потрібно терміново в родом! Усі стояли, роззявивши роти. Сама породілля теж здивувалася, вона взагалі думала, що це через переїдання. Оля народила здорового хлопчика. Історія дивовижна, бо жінка усі дев’ять місяців не помітила, що вагітна. Усі гадали, хто ж батько дитини. Але це довго в таємниці не залишалося. Виявилося, що це наш сторож постарався. Не дарма ж він до їдальні так часто навідувався.