Від тітки Насті дісталася у спадок двокімнатна квартира. Тітка Лєра була самотньою вдовою, дітей у неї не було. Вона вела досить замкнутий спосіб життя, родичі вважали її дивною. Коли Настя прибиралася в квартирі, знайшла в старому комоді підвіску зі срібним янголом і записку, написану тітчиним почерком : “Допоможи сусіду”. Там не було ні імені, ні іншої додаткової інформації, тому незабаром дівчина забула про свою дивну знахідку. Минуло півроку, і записка з підвіскою знову потрапили їй на очі. Вона вирішила все-таки з’ясувати про кого мова, почала розпитувати бабусь біля під’їзду
-Вибачте, а ви не знаєте з ким моя тітка спілкувалася? Старенькі переглянулись. — З Іваном Івановичем із п’ятого поверху. Він такий самий дивак, як і Лєра була, живе давно один. До речі, ми нещодавно помітили, що він уже зо два дні з квартири не виходить. Настя піднялася на п’ятий поверх і постукала у двері Івана Івановича, але ніхто їй не відчинив. Вона подумала, що людині могло стати погано і викликала швидку. Двері виламали.
Іван Іванович лежав непритомний на підлозі, його госпіталізували. Настю постійно мучила совість. Йому могло не стати так погано, якби вона звернула на записку увагу раніше, допомогла б старому. Щоб трохи згладити провину, вона стала щодня відвідувати старого. Іван Іванович був у комі. Дівчина сиділа біля його ліжка, розмовляла з ним, іноді гладила старечу руку. За тиждень його не стало. Тієї ночі Насті наснився сон, у якому Іван Іванович сказав їй, що на неї не ображається.