Мені ввечері зателефонувала мама і почала прямо ридати в трубку: -Та що з твоєю донькою відбувається? Чому я до неї вже третій день додзвонитися не можу, невже вона постійно зайнята? Я спочатку не зрозуміла, що не так з моєю донькою Оленою. Їй 15 років, почалися літні канікули, моя дитина відпочиває на повну. Цілий день вони з друзями на річці проводять, вечорами у нас у дворі в м’яч грають.
До пізньої ночі Олена сидить біля комп’ютера, але я їй дозволяю. Все ж таки хочеться ще з друзями переписуватися, поки особливо справ і турбот немає, нехай спокійно спілкується. Олена чудово навчається у школі, мені по дому завжди допомагає. З усіма старшими дуже ввічливо поводиться. Але я сама не очікувала, чому її телефон не доступний для бабусі, моєї мами. Безпосередньо запитала у доньки, а вона відповіла: -Та я так більше не можу.
Я ж прокидаюсь зараз ближче до обіду, ну так всі до обіду сплять, канікули ж. А як бабуся подзвонить, то почне на мене кричати, що я півдня проспала. Я сама розумію, що моя мама дуже любить контролювати та лізти туди, куди краще не варто. Звісно, неприємно, коли тобі вказують, що і як треба робити. -А ще бабуся може просто зіпсувати настрій своїми моралями. Я вже не витримала та просто її заблокувала. От почнеться навчальний рік, тоді й розблокую, а зараз хочу нормально відпочити.