Коли ми народили нашого первістка, з’ясувалося, що зарплати чоловіка нам недостатньо. Він у мене працює таксистом. Непогано заробляє, але на одні памперси йде така сила-силенна грошей, що його заробітків явно не вистачає. А йти на іншу роботу він не хоче. Та й, чесно кажучи, куди він піде зі шкільною освітою. Довелося мені, на грунті дефіциту бюджету, влаштувати йому кілька скандалів, перш ніж він погодився знайти підробіток.
Шукати підробіток ми стали разом. Через тиждень, переглянувши безліч оголошень в інтернеті, ми знайшли-таки щось підходяще. Потрібні збирачі замовлень з графіком роботи дві ночі роботи через дві доби відпочинку. В інший час він міг спокійно продовжувати працювати таксистом. Першу зарплату на новому місці роботи повинні були виплатити наприкінці місяця. Місяць пройшов, а грошей немає. Прочекавши тиждень, я жорстко поставила питання: «Де гроші?». Йому довелося зізнатися, що на новому місці він пропрацював чотири ночі, а потім його звільнили. За прогули. Але ж він, у дні своїх змін, не ночував удома. Так де ж пропадав? — Ми з другом освоюємо нову справу. Ми з ним записуємо процес гри на комп’ютері як відео, потім викладаємо на Ютуб.
Потім підуть передплатники, а від них вже пожертвування. Але ми доки на самому початку шляху. Поки грошей дуже мало, тому виводити нічого. Прибуток піде місяця через три-чотири, — розповів чоловік. У такий спосіб заробітку я не вірю. Але все ж погодилася почекати чотири місяці. А поки обдумую, як жити далі. Вийти на роботу самої поки немає можливості. Дитину нема з ким залишити. Але до кінця строку, встановленого для вихлопу проекту чоловіка, дівчинку вже можна буде віддати в ясла. І якщо проект чоловіка виявиться пустушкою, то у мене в планах наступне: віддаю дівчинку в ясла, виходжу на роботу і розлучаюся з чоловіком. Навіщо мені такий «добувач»?