Я часто зі своєю дружиною ходив на рибалку. Ми знайшли з нею чудове місце, далеко від інших рибалок. У нас там навіть галявина є. Поки я сиджу і ловлю рибу, дружина ріже салат. Ми часто відпочивали на природі. Але після пологів дружини ми одне літо запустили наші походи на рибалку. З дитиною поки що не виходили так далеко, максимум у дворі грали. Але син виріс, йому вже 2 роки,
так що цього разу вирішили ми всією сім’єю вибратися нарешті на рибалку, як і раніше. Тільки коли я приїхав на наше місце, сильно розчарувався. Виявилося, що за ці два роки там усе заросло очеретами. Я попросив хлопчаків з двору почистити те місце, а натомість я їм заплачу. Хлопчики подивилися на очерети, які важко виривати із землі і вирішили, що легше пограти у м’ячик у дворі, ніж працювати. І лише один хлопчик на ім’я Віталій вирішив допомогти . Віталія не було кілька годин, я вже вирішив, що він з рештою хлопчиків пішов грати.
Але ввечері хлопчик прийшов, він був утомлений, але задоволений. Я перевірила роботу, він справді з усім впорався, я заплатив хлопчику, а дружина пригостила пиріжками. І після цього Віталій став частим гостем у нас удома, ми брали його з собою на рибалку, просили подивитися за нашим сином, Віталій став нам як старша дитина. Якось увечері я повернувся додому з роботи. А дружина дивиться на мене загадково і каже:
-Твій батько до нас у гості заїжджав, твої інструменти привіз. І з ним був твій племінник. -Який ще племінник? -Так виявилось, що Віталій і є твій племінник. Просто з його мамою, твоєю двоюрідною сестрою ви не спілкувалися, вона далеко жила, а тепер до нас у місто переїхала. Моя двоюрідна сестра покликала мене в гості, так би мовити на знайомство. Я такий радий, що саме Віталій виявився моїм племінником, приємно усвідомлювати, що така хороша людина – твоя рідна кров.