Мені 32, і я вже зневірився шукати свою дівчину мрії.Справа в тому, що всі мають якісь завищені вимоги. Ось, наприклад, сама в житті нічого не досягла, а на умі тачки, манікюрники, подорожі та діамантики.З такими і жити неможливо, вони у сімейних справах та у господарюванні в цілому, думаю, не розуміються, а чого там про виховання дітей говорити? Якось я вийшов із супермаркету, і хтось за моєю спиною крикнув: «Молода людина!». Повертаюсь, а там довгонога, довговолоса красуня з великими карими очима і величезними пакетами продуктів стоїть.- Не могли б ви мені допомогти? Наkупила всього, та більше, а сил не розрахувала… я живу зовсім поряд. Пройти лише кілька метрів.
Ну, як я міг відмовити такій красуні?! Я доnоміг донести її пакети до будинку, а вона пригостила мене чаєм та свіжим рулетиком із джемом. Я взяв у неї номер і повернувся додому з усмішкою до вух. Невже я зустрів дівчину своєї мрії?!Після цього наші зустрічі почастішали. Я часто ходив до неї, я був божевільний від неї.Одного разу я запропонував своїй вже законній дівчині з’їхатися — жити в моїй двійці, адже вона жила в орендованій квартирі, бо була приїжджою.Вона сказала, що нам нема за що поспішати, мовляв, все ще встигнемо, все попереду. Ми продовжили зустрічатися, я був такий заkоханий у неї, що погоджувався з усім, що вона говорила.
Якось після роботи у мене знайшлася вільна хвилинка і я забіг у ТЦ за футболкою для себе.Раптом я побачила її з дитиною на руках та з якоюсь дівчиною. Я подумав, що обізнався, але потім, підійшовши ближче, зрозумів, що ні.Я ходив зовсім поруч із ними, але оскільки там було багато людей, я залишався непоміченим. Краще б мене помітили, і я не почув усе, що вони казали.Виявилося, що моя ідеальна дівчина – мати двох дітей. Її чоловік — моряк, і він відсутній по роботі 6-7 місяців на рік. У цей час його дружина залишає дітей зі своїми батьками і виходить на пошуки чергової жертви, якою виявився я цього разу.
Після того, як вона сказала, що її чоловік незабаром повернеться, і їй знову доведеться грати в ідеальну дружину, вона додала:- Шкода, бо я тут таку рибу зловила. Гриша звуть. Любить мене до мозку кісток, rрошей на мене не шкодує, у всякі місця водить, а в ліжку…Я більше не хотів з нею ні бачитись, ні чути її голос. Я навіть не зустрівся з нею на прощання. Мені вона була гидка, як і гидкі інші представники жіночої статі.Я вже сумніваюся, що колись зустріну ту саму.