Коли я вперше зустріла свою невістку, відразу стало зрозуміло, що я з нею нам учаюся. Вона відразу ж показала себе дівчиною з характером.
У перші кілька місяців після весілля сина я навіть думала, що помилилася в нареченій, адже у нас з нею все було добре, але потім сумніви розвіялися: я тоді як у воду дивилася. Невістка, Кіра, перестала взагалі що-небудь по дому робити. Вона і в перший час не кидалася за мітлою, коли бачила, що вдома бр удно, але останнім часом вона буквально нічого не робила, всім по дому займався син. Молоді жили зі мною, поки збирали на своє житло. Вони мені не заважали, тільки не подобалося мені поведінка невістки… але не мені було з нею жити, так що, я намагалася на цьому не концентруватися.Одного разу я вирішила поїхати до подруги в інше місто на місяць або два.
Вона жила одна, їй було ну дно, а удвох нам, навпаки, було веселіше нікуди. До того ж, я хотіла залишити молодих одних на деякий час. Ну, і що, що вони живуть в моїй квартирі, у них часу один на одного не повинно було бути, чи що?Повернувшись додому, я жа хнулася: всі меблі були перестановлені. Весь будинок був у бр уді і в пилу. А за два дні я помітила, що невістка взагалі не напружується.Їжу вони замовляють, вдома прибирається чоловік, або звуть kлінінг додому, пральна машинка є, посудомийка є. Що ще потрібно для повного щастя?!Мене це не влаштовувало, ось я і вирішила поговорити з невісткою, коли ми залишилися одні.Я їй сказала, що мені складно одній, я вже не в тому віці, щоб робити все самій, мені потрібна допомога і все таке, але у відповідь я очікувала все що завгодно, тільки не байдужий погляд Кіри.
Вона нічого мені не відповіла, але ось коли син повернувся з роботи і поговорив з дружиною, він сам покликав мене до себе і наkричав на мене, мовляв, я лізу не в свої справи.Після цього і син мені по дому не доnомагав, все полягло на мої плечі…Одного разу я почула, як Кіра говорить по телефону. Я не підслуховувала, але вона не знала, що я повернулася з магазину і говорила досить голосно. Суть була в тому, що вони з чоловіком чекають, поки я відкинуся, і моя квартира залишиться їм.Після цього я зібралася духом і заявила ввечері, що вони повинні з’їхати від мене.Я б все пробачила, але такої не нависті до мене я не заслуговувала. Що вони будуть робити і де будуть жити-одному Богу відомо, але я їм доnомагати більше не буду.